Жалувана грамота польського короля Сігізмунда І, якою на підставі попередніх грамот підтверджувалося місту Володимиру магдебурзьке право (17 липня 1509 р.)

Сповіщаємо цим нашим листом всім хто на нього гляне або його почує, як його будуть читати, нинішнім і тим, хто буде в майбутньому, кому потреба буде про це знати.

Били нам чолом: війт, бургомістри, радники і всі наші міщани нашого міста Володимира, поклали перед нами три листи, на пергаменті писані, отця нашого, славної пам’яті  Жигмонта, його милості короля.

Одним листом його королівська милість, відповідно до надання предків наших – королів і великих князів, і їх листів благоволив підтвердити їм право магдебурзьке, що мають вони за магдебурзьким правом між собою судитися та радитися, а старости володимирські й інші урядовц в те їх магдебурзьке право вступатися не повинні і не мають права перебирати з них на себе право судити їх або брати заруки, коли який-небудь землянин або слуга старостин, посварив­шись із міщанином, положив би.

Крім цього, його пресвітла милість, отець наш, велів їм приходячих вільних людей в місті тамтешньому осаджувати.

 А другим листом його милість король Жикгімонт, отець наш, благоволив їм дати і дозволи­ти таке в Володимирі помірне: з кожної маци по пенязю, а мостове гостя — від воза по півгроша брати. І ці пенязі на оборону міста віддавати їм велів.

 І третім листом своїм його ж королівська милість, отець наш, писаним до маршалка землі Волинського князя Андрія Олександровича Сангушковича і до старости володимирського князя Федора, до сина свого і до інших, що потім ще будуть, старост володимирських бла­говолив дати їм уставу, як вони по відношенню до панів старост тамтешніх, а панове старости і урядові службовці по відношенню до них поводитися мають. І  дядько наш Олек­сандр, його милість король, дав їм право в листі його ми­лості (записане) в двох милях від тамтешнього міста Володи­мира дерево на будівлі і на дрова брати, крім гаїв, бортного дерева, чого вони і до цього часу спокійно вживають. ...І били нам чолом, щоб ми їм відповідно до цих привілеїв отця нашого і дядька це право підтвердили нашим привілеєм. То ми, вислухавши ті привілеї отця і брата нашого, в цьому їм ласку нашу вчинили. І те магдебурзьке право ми підтверд­жуємо цим привілеєм: мають вони тепер на підставі того свого права судитися і радитися відповідно до звичаю положень магдебурзького права, як і по інших містах наших. А на­місники володимирські й інші урядовці наші не мають у те їх право втручатися без нашої волі...

Додати коментар

Содержание этого поля является приватным и не предназначено к показу.
  • Адреса страниц и электронной почты автоматически преобразуются в ссылки.
  • Доступны HTML теги: <a> <em> <strong> <cite> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd>
  • Строки и параграфы переносятся автоматически.

Подробнее о форматировании